- мурчати
- —————————————————————————————мурча́тидієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
мурчати — чу/, чи/ш, недок. 1) неперех. Те саме, що муркотати 1). 2) перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1) … Український тлумачний словник
мурчати — мурчиш, чит, Вр. Муркотіти. Безперестанно видавати звуки мур мур … Словник лемківскої говірки
мручати — мурчати … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
замурчати — чу/, чи/ш, док. перех. і неперех. 1) Почати мурчати (про котів і т. ін.). 2) перех. Забурмотати що небудь нерозбірливе (про людей) … Український тлумачний словник
маручати — чу/, чи/ш, недок., зах. Мурчати … Український тлумачний словник
мирчати — чу/, чи/ш, недок., зах. Мурчати … Український тлумачний словник
мурчання — я, с. Дія за знач. мурчати … Український тлумачний словник
помурчати — чу/, чи/ш, док. Мурчати якийсь час … Український тлумачний словник
промурчати — чу/, чи/ш, перех. і неперех. Док. до мурчати … Український тлумачний словник
бурмотати — бурмотіти (говорити тихо й невиразно, нерозбірливо), буркота[і]ти, бурчати, мимрити, харамаркати; мурмота[і]ти, муркота[і]ти, мурчати, буркати, буркнути, миркати, миркнути, муркати, муркнути, мугикати, мугикнути; буб(о)ніти, бубота[і]ти… … Словник синонімів української мови